Публікуємо Огляд правових позицій судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення спорів у сфері митної справи.

Огляд правових позицій судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов’язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо вирішення спорів у сфері митної справи

До Огляду ввійшли два рішення Сумського окружного адміністративного суду, на підставі яких сформовано правові позиції щодо врахування митним органом інформації з джерела в мережі Інтернет як доказу та щодо повноважень контролюючого органу витребувати додаткові документи, передбачені частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження заявленої митної вартості.

Під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі Інтернет, може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації

20 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 10 січня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2019 року у справі № 480/3807/18 за адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду, у задоволенні позову відмовив. Суди виходили з того, що під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови в прийнятті митної декларації транспортного засобу відповідач діяв на підставі та в межах закону. Суди врахували, що в митного органу були обґрунтовані сумніви в достовірності визначеної позивачем митної вартості товару з огляду на надані під час митного оформлення документи та додатково отриману інформацію щодо цього ж транспортного засобу.

Позивачка звернулася з касаційною скаргою, у якій зазначила про безпідставність використання митницею при визначенні вартості товару цінової інформації з вебсайту www.AutoAStat.com, оскільки така інформація не містить достовірних даних щодо предмета доказування в цій справі (вартості придбаного транспортного засобу). Скаржниця також звернула увагу на те, що відповідач скоригував митну вартість товару за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів), а в оскаржуваному рішенні йдеться про цінову інформацію щодо спірного транспортного засобу.

Верховний Суд залишив без змін оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу – без задоволення.

Правовий висновок за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

Під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків інформація, яка розміщена в мережі Інтернет, може бути використана митним органом як джерело довідкової інформації наряду з іншими доказами, наявними в його розпорядженні. Підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості митний орган вказав встановлення розбіжностей між заявленою митною вартістю та інформацією з відкритих джерел, зокрема, інтернет-сайту www.autoastat.com щодо торгів з продажу даного транспортного засобу з конкретним ідентифікаційним номером (VIN). Для визначення митної вартості вказаного автомобіля відповідач використав інформацію щодо ціни його продажу на торгах, до якої була додана вартість транспортування до кордону України подібних транспортних засобів з країни відправлення США. У зв’язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів митниця правомірно видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/3807/18 (провадження № К/9901/17680/19), можна ознайомитися у ЄДРСР за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/88336902.   

Неподання документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, може призвести до відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли в органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість

20 березня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року у справі № 480/4423/18 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інноваційні технічні рішення» до Сумської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови.

Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Другий апеляційний адміністративний суд рішення Сумського окружного адміністративного суду скасував; позов задовольнив, визнав протиправними та скасував спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Апеляційний суд вказав на те, що ненадання платіжного документа, який відсутній у декларанта, не може свідчити про неналежне виконання вимог митниці про надання додаткових документів, як і не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. На думку апеляційного суду, відомості щодо ціни товару, зазначені в поданому декларантом для митного оформлення товарів інвойсі, є достовірними та такими, що не можуть бути піддані сумніву митним органом.

Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилався на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ненадання судом оцінки аргументам відповідача щодо розбіжностей у поданих позивачем документах щодо одиниці виміру товару, що імпортується, а також ненадання позивачем на вимогу митного органу документа про сплату митної вартості відповідного товару, оплата за який за умовами договору між позивачем та продавцем такого товару мала відбутися в межах 10-денного строку, встановленого Митним кодексом України для надання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Верховний Суд касаційну скаргу залишив без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду – без змін.

Правовий висновок за результатами розгляду зазначеної адміністративної справи полягає в такому.

Неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли в органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 480/4423/18 (провадження № К/9901/19899/19), можна ознайомитися у ЄДРСР за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/88337245.