Скасування інституту нарадчої кімнати

19 грудня 2024 року Верховна Рада України ухвалила законопроєкт №9445, який прогнозує значні зміни у судовій системі. Згідно з документом, інститут процесуального права «таємниця нарадчої кімнати» змінюється на «таємниця ухвалення судового рішення».

Документ вносить зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Господарського процесуального кодексу, Цивільного процесуального кодексу і Кодексу адміністративного судочинства України, якими, зокрема, виключаються положення щодо «нарадчої кімнати».

Які ж саме зміни заплановано у Кодексі адміністративного судочинства України? Так, вилучається положення про те, що після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати. Натомість, ст. 227 КАСУ передбачено, що після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та орієнтовний час його проголошення в цьому самому судовому засіданні.

Як виняток залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, при цьому також оголосивши дату та час його проголошення.

Також змінами передбачено, що під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Втручання у процес ухвалення судом судового рішення забороняється. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення судового рішення. Обговорення та ухвалення судового рішення відбувається у приміщенні суду, при цьому не обов’язково в окремо відведеному місці.

Закон № 4173-IX набирає чинності через 30 днів з дня його опублікування (08 лютого 2025 року).

Скасування інституту нарадчої кімнати – це важливий крок до модернізації судової системи України.  Такі зміни покликані підвищити ефективність і удосконалити процесуальні стадії ухвалення та проголошення судових рішень, а також гармонізувати національне законодавство щодо правил судочинства із законодавством країн Європейського Союзу.