Єдиний Контакт-центр судової влади України 0-800-501-492

Суддя-спікер ВАКС Інна Білоус коментує зміну запобіжного заходу юристу, обвинуваченому у справі ДП «Нацпроект «Повітряний експрес»

23 березня 2020, 18:02

- 17 березня колегія суддів ВАКС ухвалила рішення про зміну запобіжного заходу обвинуваченому у справі ДП «Нацпроект «Повітряний експрес» тримання під вартою на домашній арешт із покладанням процесуальних обов’язків. Нагадаю, його дії кваліфіковані за частиною 5 статті 191 КК України, а саме, заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене за попередньою змовою групою осіб, вчинене у особливо великих розмірах.

Прокурор неодноразово звертався до суду із клопотанням про продовження строку запобіжного заходу – тримання під вартою. У клопотанні прокурор посилався на те, що обвинувачений обґрунтовано підозрюється у  вчиненні особливо тяжкого злочину злочину. Крім того, прокурор послався на існування ймовірності переховуватися від суду для уникнення кримінальної відповідальності, ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Та головний ризик, на думку прокурора – ймовірність незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні.

Сторона захисту заперечувала проти поданого клопотання та існування наведених ризиків. За наслідками розгляду відповідного клопотання колегія суддів погодилась з доводами прокурора щодо наявності ризику переховування обвинуваченого від суду, який з часом зменшився, але продовжує існувати. При цьому враховано, що  він притягується до кримінальної відповідальності у інших кримінальних провадженнях. Це, незважаючи на принцип презумпції невинуватості, може свідчити про непоодинокі випадки ймовірної протиправної поведінки та може характеризувати особу, як таку, що схильна до дій, які суперечать закону. Крім того, упродовж 2014 – 2015 р. р., обвинувачений знімав готівку у сумі 24,18 млн. гривень. Ця сума є достатньою для існування в умовах ймовірного переховування від суду, що посилює ймовірність цього ризику. В той же час, суд не володіє інформацією, про відшкодування ним завданих кримінальним правопорушенням збитків.

Суд установив, що ризик знищення, переховування або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, втратив свою актуальність, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, а обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування передані до суду.

Суд узяв до уваги, що імітація обвинуваченим  психічного захворювання та проведення відповідних експертиз вплинули на тривалість судового розгляду. Вказане свідчило про ймовірність спроби ухилитись від відправлення належного правосуддя та можливого покарання. Проте з моменту проведення експертизи минув понад рік і у діях обвинуваченого не простежуються ухилення від судових засідань, що у певній мірі вказує на зменшення цього ризику із часом.

Суд установив, що ризик впливу на свідків не можна повністю виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Разом із тим, колегія суддів  в ухвалі наголосила, що під час судового розгляду сторона захисту неодноразово зверталася до прокурора із проханням забезпечити прибуття до суду для допиту свідків, на показання яких, за версією прокурора, обвинувачений може вплинути. Колегія суддів також акцентувала увагу на можливість зміни порядку дослідження доказів з метою допиту зазначених осіб. Проте прокурор на це не відреагував, прибуття зазначених осіб до суду для допиту не ініціював, тобто не докладав зусиль для зменшення або усунення ризику, яким він обґрунтовує клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого.

У той же час, колегія суддів дійшла висновку про існування лише мінімальної ймовірності можливості впливу обвинуваченого на свідків. Тому  цей ризик не є вирішальним для продовження тримання особи під вартою.
Колегія суддів уважно ставиться до того, що з часом продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування, а сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте прокурор не надав докази того, що з’явилися нові ризики або існуючі ризики не зменшилися.  Забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, у тому числі унеможливлення впливу на свідків, може бути досягнуто шляхом застосування цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього процесуальних обов‘язків, про що ВАКС інформував раніше https://hcac.court.gov.ua/hcac/pres-centr/news/911035/.

 

За повідомленням прес-служби суду